Історичний контекст

Серед багатьох тем радянського періоду, що викликають науковий інтерес, вирізняється історія підпільної Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). З 1946 по 1989 рр., опинившись поза законом, ця Церква змушена була пристосовуватись до умов, що під багатьма оглядами є безпрецедентними в історії християнства. При цьому вона спромоглася зберегти свою структуру, виплекати два покоління церковних проводирів і зберегти приховану, а то й явну й активну прихильність численних верств населення в умовах тоталітарної держави, яка цілеспрямовано і систематично контролювала будь-які прояви релігійної діяльності. Від 1946 р. УГКЦ була не тільки найчисельнішою забороненою церковною спільнотою в світі. Вона була єдиною широко вкоріненою суспільною інституцією в Україні, що не підлягала контролю офіційних радянських установ. Наприкінці 1980-х рр. УГКЦ вийшла з підпілля достатньо сильною, щоб тепер відігравати визначну роль у релігійній, політичній та культурній сферах. З часом на основі письмових документів, що зберігаються в архівах державних репресивних органів і досі доступні лише частково, буде написана традиційна історія релігії в марксистських тоталітарних суспільствах. Натомість теперішній момент дає історикові унікальну й неповторну можливість зібрати усний матеріал. При висвітленні певних питань усні свідчення не можуть заступити письмової документації, проте вони незамінні при аналізі ментальності, організації й щоденного побуту членів спільноти, які ретельно уникали створення та збереження потенційно інкримінуючих письмових документів.

Мета проекту

ІІЦ розробляє цей дослідницький і архівний проект починаючи з 1992 р. Він зосереджується на систематичному зборі й критичному аналізові усних свідчень про релігійне життя українських греко-католиків у підпіллі. Проводяться інтерв’ю українського греко-католицького клиру, чернецтва і мирян, що представляють три покоління: перше, яке досягло зрілості ще до кінця Другої світової війни; друге, що принесло в підпілля досвід вільного життя Церкви, про яке пам’ятало з дитинства; і третє, чиє знайомство й ототожнення з УГКЦ відбулося в катакомбні часи. У центрі уваги Інституту – біографічні оповіді як звичайних, так і визначних діячів релігійного підпілля, їхні духовні переконання, засоби збереження та передачі християнських цінностей у сім’ї, спільноті й українському суспільстві загалом. Інститут розглядає "історію Церкви", користуючись історичними, богословськими і соціологічними методами та критеріями. Він намагається осмислити досвід УГКЦ з внутрішньої, еклезіальної перспективи, ґрунтуючись на реаліях, які розкривають внутрішню динаміку та механізми, що протягом цього часу, всупереч зовнішнім репресіям, підтримували дух Церкви.

Методологічний принцип

Методологічний принцип усної історії змусив істориків звернутися до раніше нехтуваних джерел, таких як усні свідчення, матеріальна культура, візуальна іконографія та математична статистика. Ці джерела потребують застосування відповідних герменевтичних принципів. Користуючись досвідом "усних істориків" у співпраці зі спеціалістами з радянської релігійної політики, Інститут розробив серію деталізованих питальників про життя єрархів, священиків, ченців і мирян, які враховують діахронічні зміни обставин, що відбулися в період з 1946 до 1989 рр.

Використання сучасних технічних досягнень

За останні роки проект живої історії УГКЦ вийшов на рівень сучасних технічних досягнень завдяки повній комп’ютеризації архіву. База даних включає цифровий запис усіх інтерв’ю, транскрипції та скановані зображення документів і світлин. Ці взаємопов’язані файли відкриті для доступу і миттєвого пошуку не тільки дослідникам ІІЦ, але й (контрольовано) користувачам Інтернету. Існує можливість здійснювати пошук за ключовим словом чи ім’ям. Архівами Інституту зможуть послуговуватися ті категорії користувачів, які здатні привернути увагу наукової та широкої громадськості до драматичних історичних подій: церковні історики, богослови, вчені-гуманітарії та соціологи, письменники, кінематографісти й художники.

Основні підсумки (20 років реалізації проекту):

  • Проведено та впорядковано 2269 інтерв’ю, а також 100 відеоінтерв’ю
  • Зібрано й впорядковано 5000 фотографій
  • Зібрано й впорядковано 5000 документів
  • Зібрано й впорядковано близько 800 музейних експонатів
Запитник для священиків до 1945 Запитник для священиків після 1945